Головна героїня, молода актриса, переживає страшну кризу ідентичності, заглиблюючись у світ екзистенційного виснаження. Вона існує в хаотичному Токіо, де холодне неонове світло створює відчуття повного відчуження — як від себе, так і від оточуючих. Місто здається їй штучним, немов скульптура, позбавлена життя. У момент піднесення, чи то психічного зриву, чи спроби втечі від реальності, вона потрапляє в інший вимір — тропічний рай, де панують блакитне небо, океан і тиша. Цей фільм не стільки слідує звичній сюжетній лінії, скільки стає візуально-звуковою поемою, що відображає дуальність людського розуму. Він досліджує контрасти: депресія і спокій, міська метушня та природна гармонія, ілюзія та реальність. Героиня мандрує цим неопределеним простором, веде діалоги сама з собою, спостерігає за природою і намагається відшукати своє справжнє "я", розмірковуючи, чому світ навколо неї здається таким порожнім.