Три солдати

Британський генерал у відставці Брансвік згадує про свої молоді роки, коли він був полковником і керував батальйоном, що боровся з місцевими повстанцями в колоніальній Індії на зламі 1800-х. Найприємніші спогади він пов’язує зі своїм другим офіцером, капітаном Пінденні, та з трьома найслабшими учнями — рядовими Арчибальдом Акройдом, Біллом Сайксом і Деннісом Маллоєм. Ці непокірні солдати водночас — його найкращі бійці і найбільше джерело для нових сивин. Їхні витівки дарували полковнику незабутні моменти сміху за роки служби. Коли на зміну Брансвіку приходить новий командир, полковник Гроат, його обурення зростає — адже непокірність цієї трійки точно не обмежується його відставкою. Ситуацію ускладнює і традиційна неприязнь між піхотою, якою командує Брансвік, та кавалерією Гроата, що додає іронії й напруження до їхнього нового спільного життя у війську.