Табір надії

Кожного літа діти з фундаменталістської католицької громади у Нью-Джерсі відправляються до Кемпу Гоуп. Цей ізольований табір у глибокому лісі стає місцем, де молодь вчать догматам культового християнства, спокусам та страхам, пов’язаним із сатаною. Головний священик, який керує цими навчаннями, неусвідомлено приносить із собою темряву, акцентуючи увагу на гріхах, а не на шляхах до спасіння. Його викладання вириває у дітей впевненість у собі, нав’язуючи думку, що практично все — це порок. Він навіть запитує, чи займаються вони мастурбацією, порівнюючи це з дошлюбним сексом, і вважаючи, що це відкриває двері для диявола в їхніх свідомостях. Священик доходить до того, що називає одну з дівчат повією, лише через те, що вона спілкувалася з хлопцем. Ці психічні атаки безпосередньо впливають на дітей, і атмосфера в таборі стає напруженою, пронизаною страхом і відчаєм.