Полковнику ніхто не пише

Полковник безнадійно чекає на пенсію, годуючи себе обіцянками, що міцно вкоренилися в його думках. Щоп’ятниці, в урочистому вбранні, він ставить себе перед дзеркалом, готуючись до отримання листа, який завжди залишається лише мрією. Весь місто знає про його надії, і навіть його дружина не може не помічати, як він вірить у те, що пенсія таки надійде. Але кожен новий тиждень приносить лише розчарування, а реальність, здається, закриває йому очі на очевидне. Полковник не хоче відпустити свою надію. А якщо відійти від неї? Що залишиться в його житті, коли всі мрії так і не здійсняться? Ця боротьба між реальністю та ілюзією стає для нього справжнім випробуванням.