У центрі оповідання – Фусі, товстий іранець, чиє життя схоже на безкінечний день сурка. Щодня він виходить на свою нудну роботу носильника, а вільний час не відрізняється від робочих буднів. У своїх 43 роки він досі живе з матір'ю в квартирі, де провів все життя, і зовсім не прагне змін. Фусі, який ніколи не спробував побудувати стосунки, вважає свою ліність чимось цілком нормальним. На дозвіллі він з головою занурюється у світ іграшкових солдатиків, відтворюючи битви часів Другої світової війни, або грається з радіокерованими машинками, немов знову став хлопчиком. Проте одного дня його життя несподівано змінюється, коли він знаходить абонемент на заняття танцями. Спочатку Фусі сумнівається, але зрештою вирішує скористатися цим шансом. Ситуація, яка здавалася йому звичною, раптом отримує нові фарби, відкриваючи двері до змін у його буденному існуванні.