Крадій персиків

Після закінчення Першої світової війни Велико Тирново перетворилося на табір для військовополонених, де охорона була млява, а зв’язки між охоронцями та в’язнями становили своєрідну реальність. Серед цих в’язнів — Іво Обретенович, лейтенант сербської армії, який намагається вкрасти персики з комендантського саду. Саме в цей момент він зустрічає Єлизавету. Спочатку вона постає перед нами як пригнічена жінка, що змирилася зі своєю долею. Її чоловік, полковник, щодня повертається додому, миє руки та без емоцій розповідає про новини. Єлизавета нагадує птаха в клітці, під владою свого чоловіка, і час від часу згадує про втрачену молодість і красу. Одного літнього дня, в саду, її погляд зупиняється на Іво — зголоднілому, але харизматичному чоловікові, що рве персики. Між ними спалахує симпатія, яка з часом перетворюється на справжнє кохання, додаючи кольору в сірі будні Єлизавети.