Іноді я думаю про смерть

Френа живе в маленькому містечку на північному заході Тихого океану. Вона працює в офісі, де її дні проходять у створенні таблиць та банальних розмов з колегами. У цій затишній, але замкнутій атмосфері, Френа зазвичай залишаєтся непомітною. Після роботи вона наллє собі келих вина, з насолодою ласує сиром, розгадує судоку та лягає спати. Але є у неї темний секрет — Френа часто бачить жахливі видіння, в яких вона мертва: лежить в лісі, оточена жуками, або висить на крані. Ці думки лякають її, але дівчина ніколи не замислювалася про самогубство. Все змінюється, коли в офісі з'являється новий колега — Роберт, яскравий екстраверт, який не сприймає її як невидимку. Вони починають проводити час разом: ходять у кіно, смакують пироги. Хоча Френа не розуміє жартів і нюансів, та Роберт зацікавлений нею, і їх дружба стає новим світлом у її похмурий світ. Життя Френи поступово наповнюється новими емоціями — її темні фантазії перериваються сміхом та розповідями нового друга.