Фільм наповнений жахливими символами — квартира головного героя прикрашена картиною атомного вибуху, за вікном замість краєвиду лише стіна, а навколо — купи сухого сіна. Це кличе нас зупинитися і замислитися: чи справді реальність формується нашими думками? Генрі, наш неврівноважений protagonist, живе в заповненому смогом місті. Він готується до весілля зі своєю подругою, яка оголосила про вагітність. Однак, герой потопає в ненависті до своєї роботи, одноманітного життя, а також до всіх тих огидних родичів, які стають частиною його нового життя. Він змушений зносити всі ці обставини, жодного разу не спробувавши боротися за свої інтереси. Генрі начебто втрачає себе, а його свідомість поступово стирає останки особистості. Єдиним променем світла є яскравий потік, який пробивається через батарею, наче відкриваючи двері в інше життя. Чи скористається він цим шансом? Фільм сповнений неоднозначності — це не просто розвага, а складне явище, яке важко осягнути на перший погляд, але неможливо...