Квітень 1994 року, Руанда. В перші дні геноциду більшість іноземців покинули країну. Перед евакуацією бельгійська родина ховає молоду няню своїх дітей, Жаклін, у підвісній стелі свого будинку. Проте, перебуваючи в страху, вона не може залишитися на місці і вирушає до дітей, що залишилися самі. Її серце розривається, коли вона знаходить бездиханні тіла серед жертв насильства. Вигнана зі свого села, опинившись на межі виживання, Жаклін ховається в лісі, намагаючись знайти притулок. Цей фільм відкриває трагічні сторінки нашої історії, підкреслюючи, що людяність — це не просто дана якість, а те, що потрібно плекати в собі навіть у найтемніші часи.