Після раптової смерті батька життя Гелен починає руйнуватися. Спогади про спільні мандрівки, спостереження за птахами та тихі розмови серед природи стають її єдиним втіхою в океані болю. Не зумівши впоратися з втратою, вона звертається до давнього мистецтва соколиного полювання, що передавалося в Європі століттями. Гелен вирішує приручити дикого яструба-тетерев’ятника на ім'я Мейбл. Під час навчання птаха полювати й підкорювати небо, вона намагається приборкати власний розпач. У суворій дисципліні та небезпечній красі цього ремесла Гелен шукає порятунку від внутрішньої порожнечі. Проте, поступово усвідомлює, що занурившись у світ Мейбл, вона віддаляється від реальності та занедбує свої власні почуття. Це шлях, який вимагає не лише сили, а й повернення до себе.